Окрм унверситетських курсв, як мусли забирати на перших роках дуже багато часу, я повв публичн виклади, взявся за органзацю науково роботи в недавно зреформованм, але зовсм ще не виведенм на наукову дорогу Науковм Товариств мени Шевченка. Перейняв на себе редакцю Записок (формальним редактором став з 1895 р., фактичним-же скорше), зреформував х з однорчника на квартальник, потм двомсячник, сам давав до них багато праць, справоздань рецензй, а поруч них заложив (1895 р.) в Товариств инш, спецяльн публкац Жерела до стор Украни-Руси, Етнографчний збрник й ин., сам займаючися редакцю х перших томв.{ } При тм показалося, що над на участь укранських учених з Рос в сй (мовляв так пожаданй для росйсько Украни потрбнй) науковй робот були марн: одн обцяли й не давали нчого, инш викручувалися ржними вимвками. Навть книжки чи справки тяжко було допроситися, хоч як смертельно тяжко було працювати в тодшнм Львов, при браку яко-небудь бблотеки з порядним добором лтератури й перодик до укрансько стор чи иншо укрансько дсцплни.
В маю 1894 р. я оборонив ту працю, як дсертацю на степень магстра,{ } а ¶, IV того-ж року «цсарським рескриптом» була заснована на льввськм унверситет катедра «всесвтньо стор з спецяльним оглядом на сторю Схдньо Европи» (так змнено первсний план заснування катедри укрансько стор, а тодшнй магстер Гауч мотивував сю змну тим, що укранська сторя не може уважатися конкретною наукою rutheniscche Gescchichte ist keine konkrete Wis-{стр.13}senschaft), тодж на сю катедру меновано мене{ } (офцяльну пропозицю було зроблено рк скорше). Докнчуючи видання дсертац й актв (останн глави дсертац й II том актв вийшли лтом 1894 р.). треба було забратися заразом до приготовлення курсв викладв. Я кинувся в сю роботу з молодечим завзяттям, не передчуваючи ще тих розчарувань трудного положення, яке чекало мене в Галичин. За приздом мом до Галичини слдом умер проф. Огоновський, на мене спало, так сказать, наукове представительство галицько Украни.{ }
Та що заснування катедри укрансько стор зставалося в сфер планв навть пшло в проволоку, треба було думати про дальш стад академчного стану, я ладився до магстерсьокого спиту зданого в 1893 р.) та працювава над магстерською дсертацею. Тема пддана мен тим же В. Б. Антиновичом була вибрана досить нещасливо. Прийшлося вложити масу прац, щоб зробити з не щось вдповдне, хоч в результат вийшла книга досить цнна (хоч дуже спецяльна) з дуже мало обробленого поля суcпльно-нацонально стор Подлля XIV XVIII в.в. (Барськое староство. Исторические очерки, К. 1904),{ } два томи актових матерялв Архив Юго-Зап. России, ч. VIII, т.т. ¶ II, виданих разом з працею), але результати роботи розмрно до вложено в не прац були досить невелик, треба було великого завзяття, щоб не кинути се роботи, серед дороги. Що правда, дуже тверда школа архивально роботи, яку я мусв для не перебути, сотки переглянених актових книг, робота в архивах Кива, Варшави, Москви, не пшла марно вддала сво услуги мен потм.
Пд кнець унверситетського курса я почав зближатися з людьми, бував в лтературних полтичних укранських кружках молоджи, займався х органзацю, читав в них виклади, брав участь в заграничних укранських виданнях (Правд й Зор), в укладенню перших книжок Записок Наукового тов. мени Шевченка.{ } Перша книжка х, випущена 1892 р. була розпочата мою статтею: Громадський рух на Вкран-Руси в XII вц.{ } В укранських кругах Кива, де обертався я, привязували тод велике значення реформ товариства м. Шевченка, ждали помочи з сторони Полякв укранському культурному й освтньому рухов по т. зв. «угод» укранських народовцв Галичини з правительством. З початком 1891 р. проф. Антонович, вернувшися з подорож в Галичину, розповв мен про план катедри укрансько стор на льввськм унверситет: сю катедру пропоновано проф. Антоновичу, але вн не хотв брати на стар плеч сього тягару, й рекомендував мене.{ } План сей був прийнятий мною з ентузязмом, з огля-{стр.12}ду на те значння, яке надавалось тод в кивських укранських кругах галицькому рухов: Кияни сподвалися сотворити в Галичин всеукранське культурне огнище, лтературне й наукове, працею письменникв учених все Украни, здобутками чого проломити систему заборони укранського слова й нацiональности в Рос, пдняти в нй нацональний рух т. д.
Перш роки унверситету я вддав прац в семнарях (практич. заняттям) викладам; з тих семнарйних праць була видрукована потм одна (писана 1887 р., а клька разв потм перероблена): «Южно-русские господарске замки в половине XVI века» моя перша сторична «праця»{ } (перед тим було клька сторичних сторично-лтературних статтей рецензй в журналах газетах вони вказан в покажчику «Наукового Збрника» 1906 р. З курсв приватно лектури на розвй мого наукового свтогляду й нтересв мали особливо курси й прац з сфери суспльно економ, економчно стор, археолог, державного права й стор права. На третм курс я взявся до бльшо прац на предложену факультетом (проф. Антоновичом) тему: «История Киевской Земли от смерти Ярослава до конца XIV века». Праця дстала золоту медаль я був зставлений при унверситет професорським стипендистом по катедр русько стор. Се була вже робота досить дозрла: викнчена в 1890 роц й потм видана (Кив, 1891, {стр.11} ст. XVI 520),{ } вона викликала дуже похвальн вдзиви в наукових сферах, на пдстав пзнше я був предложений кандидатом на катедру стор у Львов.
Тим сильнше мряв я, як скорше попасти до Кива, що представлявся мен огнищем укрансько науково й лтературно роботи; але батько, боячися мого укранського запалу, а настрашений тодшнми студентськими «сторями», довго не годився на се, дав згоду, тльки звязавши мене обцянкою, що я не буду брати участи в няких сту-{стр.10}дентських гуртках. Т роки, 1886 90, коли проходив я унверситетський курс (на флологчнм факультет), належали до сумних часв росйських унверситетв, кивський не робив мж ними вимку. На перший план висунено класичну флологю, все инше зпхнено на другий план, обкроно обмежено загальними курсами; с виклади не багато могли дати по тм, що приносив з собою добре розвинений обпитаний в якйсь спецяльности гмназст. Семнар поставлени були незвичайно слабо. Система нагнок за всякою вльншою гадкою з сторони уряду й власних чорносотенцв витворяли задушливу атмосферу.{ } Найбльша окраса тодшньо укрансько науки проф. Антонович робив вражння чоловка утомленого сими нагнками; вн ухилявся вд близших зносин з студентами й все бльше вдсувався вд стор в «спокйнш» як на т поган часи сфери археолог, сторично географ, нумзматики.{ }
Я походжу з давньо (звсно з XVIII в.), але бдно духовно родини Грушв, пзнше Грушевських, що загнздилася в Чигиринськм повт.{ } Були се переважно дячки, паламар, але ддов мойому Федоров вдалось дйти священства перейти пд Кив, до села Лсникв,{ } се помогло батьку мойому Сергю вийти на дорогу, хоч вн рано зставсь сиротою, але завдяки енерA й здбностям осягнув вищу {стр.7} освту й не принявши священня, вддався дяльности педагогчнй, був спочатку «професором» в семнарях переяславсько-полтавськй кивськй, потм директором народнх шкл на Кавказ, а бувши автором одного популярного в Рос пдручника слов'янсько мови, не тльки мг забезпечити нам дтям, можливсть, не журячись за хлбом насущним, вддаватися науковй робот за молоду, а й зставив по соб досить значний маток в значнй части призначений ним знов таки на цли гумантарн (стипенд й школу).{ } Мати Глафра Опокова (recte Опоцкевич), походила з широко розгалужено в полуднево-захднй Кивщин священичо родини.{ } Я був х старший син, роджений 17 вересня ст.ст. 1866 р.,{ } в Холм, де батько був тод (дуже коротко) учителем «греко-унятсько» гмназ. Виростав на Кавказ, куди батько перейшов в 1869 р.: в Ставропол (1870 8) потм Владикавказ, {стр.8} зрдка звдуючи Украну.{ } Одначе, пд впливом оповдань батька, що заховав тепле прив'язання до всього укранського мови, псн, традиц, в мен рано збудилося й усвдомилося нацональне укранське почуття, пддержуване книжками, тими рдкими поздками на Украну, що малювалася тому в авреол далеко «вдчини», контрастом чужеплеменно й чужомовно «чужини». Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, вдрваний вд грунту, я виростав серед мрй фантазй, замкненим в соб вдлюдком. В тифлиськй гмназ, куди вддано мене в р. 1880,{ } я з запалом читав все, що мг дстати з стор, стор лтератури й етнограф Украни, скрпивши книжними джерелами те знання укрансько мови, яке винс з дому, став пробувати сво сили в белетристиц проз вршах. 1884 р. вислав я перший транспорт сих свох проб пера ¶в. Сем. Левицькому-Нечую, якого адресу вичитав в Очерках стор укр. лтератури Петрова. Заохочений ним, я дал працював над виробленням сво мови й белетристичного хисту; з сих часв надрукован були мо оповдання: «Бех-аль-Джугур», написане на поч. 1885 р. пд впливом справоздань, з тодшньо Судансько кампан, пдогртих близшими кавказькими вражннями (друк. в «Дл», лтом 1885 р.) «Бдна двчина» написане на тл близьких мен з батьквських оповдань обставин сльського учительства (вони передрукован в збрц мох оповдань, тим часом видрукован против мо вол й вдомости перш проби з 1884 р. не були в нм повторен). Мою мрю в тих часах ста зробитися з часом укранським лтератором, видавцем ученим.{ } {стр.9} Укранознавство являться для мене будучою спецяльнстю, лише я вагався, з котрого боку пдйти до нього: чи вд славистики, чи вд стор. Монограф Костомарова, Записки о Южной Руси Кулша, збрники Максимовича Метлинського, ¶сторя Счи Скальковського, ¶сторя слов'янських лтератур Пипна, перш рчники Кив. Старини, перечитан мною в рр. 1881 5, послужили провдними нитками мох нтересв планв.{ } Нарешт сторя бере гору над славистикою; полемка про початки Руси, ржн теор княжо Руси, полемка слов'янофлв з западниками, теор початкв козацтва, не кажучи про спори укранофлв з централистами, оборону заперечування прав укрансько лтератури нацонального розвитку викликали в мен, гмназист V VII класи, велике зацкавлення. Я читав з се сфери багато, виробляючи соб з се лтератури, без чужого проводу (мж учителями чи знайомими в Тифлс не було кому його дати в сй сфер), певн провдн де стор, збраючися в унверситет, розпоряджав солдним запасом знання фактичного теоретичного.
МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ: АВТОБ¶ОГРАФ¶ЯЗа редакцю Любомира Винара
Текст Автобограф з 1926 року передруковумо без змн, збергаючи правопис автора. Вримо, що перевидання цього рдксного видання спричиниться до повншого вивчення життя творчости нашого найвидатншого сторика й органзатора укранського наукового життя.
Ми виршили до тексту Автобограф додати вдповдн примтки пояснення, як допоможуть повнше схопити головн етапи життя творчости Михайла Грушевського рвночасно поширюють джерельну базу цього видання. В окремй статт обговоримо характер змст кивсько бограф М. Грушевського. Першу спробу порвнання автобограф сторика з 1906 1926 рокв ми подали в прац «Автобографя Михайла Грушевського з 1906 1926 рокв як джерело для вивчення його життя творчости» (Укранський ¶сторик том. XI, ч. 1 3, 1974. Стор. 103 135).
Треба згадати, що кивську автобографю сторика в 1930-их роках вилучено з совтських бблотечних фондв в Укран знищено. Сьогодн Автобографя надзвичайно рдксним виданням. Автор цих рядкв довгий час шукав за кивською бографю Грушевського по головних вропейських американських бблотеках, але безуспшно. Лише з великим трудом Автобографю одержано за посередництвом нж. Лева Биковського з одно унверситетсько бблотеки в Рос. За це складамо йому щиру подяку.
У 1974 роц, з нагоди започаткування нового серйного видання У.¶.Т. « Грушевськяна», ми писали, що планумо передрукувати деяк рдксн прац М. Грушевського, як мають безпосередн вдношення до дяльности творчости сторика. Одним з найважливших бографчних джерел являться Автобографя Грушевського з 1926 року. Це видання вийшло у Кив, як рукопис, з нагоди ювлейного вдзначення 60-и рччя з дня народження 40-а рччя науково прац Михайла Сергвича. У першому випуску «Грушевськяни» (1974) ми згадали, що бажамо перевидати Автобографю М. Грушевського з 1926 року тим самим зробити приступною для ширших кругв дослдникв читачв. Це тепер робимо.
АВТОБ¶ОГРАФ¶Я (1926) За редакцю Любомира Винара.
Михайло С. Грушевський
Нью-Йорк Мюнхен Торонто 1981
АВТОБ¶ОГРАФ¶Я МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО з 1926 року
Серя: Грушевськяна ч. 2
УКРА·НСЬКЕ ¶СТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО
Грушевский, Михаил Сергеевич
Автобiографiя Михайла Грушевського з 1926 року - Грушевский, Михаил Сергеевич
